Зі спиць скидає нічка павутиння.
Пускає день надії променисті
Листвою, що у спалахах ігристих, —
Міняє кольори пора осіння.
Спішать роки, біжать у падолисті
У невідомих напрямках, з вітрами.
Зима їм лячно відчиняє брами,
Мережить інеєм думки барвисті.
Туманами обважені, дощами,
З дерев спадають тихоплинно, мовчки...
Кудись летять замріяні листочки,
Як осінь золота моя з літами… 10/11/15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750092
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.09.2017
автор: Lana P.