Світ божеволіє, я в божевільні…
З неї ніхто не вернеться живим.
Душі розп’яті і рани суцільні,
Мрії згоріли, розвіявся дим.
Межі затерті, заходим за грані,
Сіються зерна неправди кругом.
Скоро впадуть бастіони останні,
Підем до ідолів зла на поклон.
Чути не хочуть мій глас у пустелі,
Руки в мольбі піднімав догори…
Не зупинити – у вікна, у двері
Запахи: пороху, крові, війни.
2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2017
автор: Олексій Тичко