Твій образ живопи́сний на стіні
Сприймаю я, немов вікно у часі,
Якщо ввійду, ніхто не скаже: ні!
І навіть смерть в своїй страшній гримасі
Відступиться, щоб потойбіч століть
Зустріть тебе́ квітучою весною.
Хоча б на мить, Святу єдину мить
Потри́мати лиш зонтик над тобою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749971
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.09.2017
автор: Роман Лілея