Терпкі вуста задумливих ночей
Так гірко зацілують, я не хочу,
Знов потонути в мареві очей.
Що серце кам'яне таки попросять.
Знов розчинитись в тім пекучім сні.
Бо як минуле нами вже назвати.
Хоч шлю цілунки райдужній весні.
А ніч встигає міцно обіймати.
І я тону в шаленстві протиріч.
Терпкі вуста цілують і голублять.
А серце запитає в чому річ?
Де маревом лунає, я ще люблю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2017
автор: Квітка))