Досі сняться міцні долоні,
Як губилася в сплетенні рук.
Непроникна й байдужа зовні
Я - у відчаю від розлук,
Від безодні, що нас роз’єднала
І на дрібки розбила серця.
Як любові позбавив без жалю,
Вся змарніла і зблідла з лиця.
Ти - натхнення моє і мрії,
Подих - той, без якого не жить.
Віддаюся на волю стихії,
Скрізь шукаю тебе самохіть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749867
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2017
автор: Оксана Дністран