Сьогодні дощ забрів у мою осінь,
Полакував волосся золоте…
Подумалось, що він прийшов назовсім.
А він у неї гостем був, проте,
Немов господар, взявся до роботи,
Збивав пінисте кавове латте...
У нього стільки ласки і турботи,
Обличчя загадкове, непросте.
Душевні клавіші натер до блиску,
І зазвучали ноти потайні...
Він не шукав ні вигоди, ні зиску, —
Мелодії лилися чарівні.
Ввірвався спрагло. Поселив надії —
Замиготіли промені заграв…
А осінь опустила пишні вії,
Немов втішалась від його забав.
Сьогодні дощ відкрив для мене осінь
Таку, як є: звичайну, без прикрас.
Я відчуваю її погляд й досі
І не тримаю у душі образ. 29/10/15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2017
автор: Lana P.