Не заступити б за межу…
Як манить солодко безодня!
Себе ніяк не встережу,
У охоронці я не годний.
Цих звабних вигинів вогонь,
Ясних очей бездонне небо,
Магічність голосу твого –
Що для загину іще треба?
Вже брами ковані дрижать
На доторк ніжно-полохливий.
І розчиняється межа
У хвилях пристрасної зливи.
Хай буде гаряче літам,
Жаги нуртують кіловати,
Щоби хотілось пригортать
І потопать у вирі знади.
Бо маєм мудрості урок
Ще із епохи мезозою:
Як збайдужієм до жінок,
То стріне та, що із косою…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749704
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.09.2017
автор: stawitscky