Кличе раз у раз Вічне Місто нас,
Босим би побіг, якби спромога.
Вечір за вікном і тече псалом
З вуст твоїх у Су́дного Порога!
Кожному своє сили надає,
А мені – лише твоя молитва.
Пахнуть в моїх снах квіти на дахах,
А між ними ти, така тендітна.
Я люблю тебе́, хоч ім’я твоє
Покриває жовтим ли́стом осінь.
Все життя, як мить, хай тобі щастить,
Помирати вже не страшно зовсім!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749667
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 07.09.2017
автор: Роман Лілея