[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YT71ktbRvDg[/youtube]
Дерева у саду, не в позолоті,
Але чомусь притишені, мовчать.
Невже, вони піддАлися дрімоті:
Зручніше буде осінь так стрічать?
Зітхне в зажурі дуб, такій знайомій.
Лиш де-не-де впаде зів"ялий лист.
Прекрасний ти в мовчанці нерухомій!
Все ж журишся....Навколо подивись.
Он мальви, чорнобривці і жоржини..
Хіба хвилює їх осіння ця журба?
Ти скажеш, що на квітах цих сльозини?
Не думай так, хороший, то - роса...
Невже, у смутку винні хризантеми,
Що білі- білі, як торішній сніг?
Не треба, ти відкинь оці проблеми.
Вони у мене викликають сміх.
Ця квітка, не весняна, а осіння.
Дарує людям радість у ці дні.
В очах її не бачу я тужіння.
Можливо, десь далеко в глибині..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749634
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2017
автор: Н-А-Д-І-Я