Як швидко час втікаючи летить,
Не зчулись ми а вже й заосеніло.
У пелену сховалася блакить,
За пагорби низенько сонце сіло.
Не чекай лети собі без мене.
Лети собі ти пташе перелітний,
Моє серце не печаль тружденне.
Бо час не вЕрнеш як і день цей літній.
Вже так як було більше не буде,
І мому серцю вже печалі досить.
Хай вітер в жовтім теремі гуде,
Кохання молоде моє відносить.
Парище.
06 09 2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський