Синіє в саду рання слива,
Вишня налила ягоди свої.
Скільки ж то років пройшло мимо,
Як колись, разом, по ньому ішли.
Нас весна тоді чарувала,
Вітер волося твоє розвівав.
Ти обнімав ніжно за плечі
Та, що кохаєш на вухо шептав .
Пелстки ніжні та сніжно-білі,
Щедро вкрили волося твоє.
Сиділи ми з тобою щасливі,
Мріяли, що так завжди буде...
Що наша весна не скінчиться,
І щасливими будуть наші дні.
Наївними з тобою ми були,
Бо були ще такі молоді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749526
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2017
автор: dashavsky