Якось вітер захотів
Трішки побешкетувати.
І в садочок полетів –
З гілок листя обірвати.
Потім дмухати почав –
Обтрусив усі горіхи.
Та так дув, що ледь не впав
Горобець малий зі стріхи.
Геть обшарпав вітрячка,
Що стояв собі на ганку.
І поцупив літачка,
Паперового, в Іванка.
Вітер й далі пустував,
Смикав квіточки зухвало.
Гілку кущику зламав,
Але й цього йому мало.
Тож до річечки гайнув
Там ростуть малі вербички.
На красунечок подув -
Та й обсмикав їм косички.
Непосида-вітерець
Зупинятись не збирався,
Підхопивши папірець,
В поле гратися подався.
Як дорогою летів,
То здійняв пилюки хмарку.
Хом"яку в нору намів
Купу листя, через шпарку.
Як всім шкоди наробив,
Досхочу уже награвся.
То, швиденько в бур"яни,
Розбишака заховався!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749482
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 06.09.2017
автор: Світлана Семенюк