«Ти в обоймі? То стріляй!» – інші налягають, -
«Хвиля. Спалах. У мішень. Летимо́. Негайно!»
А один патрон устав диба непорушно:
«Там – живі. Не можу я…» - побивався скрушно.
Переклинив тілом хід – не пройти настирним.
Від напору дуло вже вигинає стіни -
Миттю щоки надуло́, від напруги – лусне,
Розлетяться навсібіч щонайменші кусні.
Волонтерка лугом йде, квіточки́ збирає.
Снайпер вороном чатує у дубовім гаю.
Захисник уперто став, не рушає з місця.
Він – єдиний в полі воїн. Лебедина пісня.
...Ще врятована одна.
Випадково? Та хтозна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2017
автор: Оксана Дністран