У мене шкіра – ніжна і тонка,
Чому її терзаєш неупинно? -
Уже наразі схожа на ряднину
Від гострих ікл мисливця-хижака.
Гоїла рани, маскувала шрам,
Нову вдягала - пружну, шовковисту,
А на душі так гірко і безлисто,
Що тайну сю довірила вітрам.
На перепутті. Вліво? Вправо? Стоп?
Ще скільки зможу безуспішних спроб?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2017
автор: Оксана Дністран