Ну зараз так бажано, бажано жити нам разом.
Щоб я розревілась, а ти щоби втішив одразу.
Щоб осінь усю цілував мою душу і тіло,
Бо серце без тебе б сім вічностей й космос боліло.
Ну зараз так треба тебе. Як ніколи в цю осінь.
Щоб плакати сміла. А ти щоб сказав :мала, досить.
Так треба нам разом. Я двері тобі вже відкрила.
Заходь. Я до чаю твої маскарпоне купила.
Я вічність і Космосів сім вже тебе пролюбила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2017
автор: Відочка Вансель