Мій календар нагадує про осінь,
і в серці оселилася тривога,
і я боюсь, щоб це все не назовсім:
цей стан, цей серця біль - заради кого?
Пробачити собі цей гнів і страх
і зупинити самознищення процес
знайти момент, де все пішло не так:
не там... не з тим... мене руйнує стрес.
Неначе струм мій мозок стимулює
і 220 б'є по голих нервах,
лише слова Твої в мені пульсують:
я егоїстка? я складна? я стерво?
Тюрма моя - то ці навколо стіни
і де ті ліки проти тиску в грудях?
Я вірила, що він в житті - єдиний...
лиш посмішку вдягаючи на людях...
Я - лялька, нашпигована голками,
душа благає Бога про спасіння,
себе вбиваю своїми ж руками
комусь щастить, у когось - невезіння...
Не нарікай - сама створила Долю
Цей мікросвіт придуманий Тобою
І в ньому, наче в клітці, я в неволі
покарана поразкою без бою...
Мій календар сміється - надто пізно...
Моя історія за вікнами похована...
Хтось тихо, хтось засмучено, хтось грізно
спитає якось: хто вона... А хто вона???
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749108
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2017
автор: Infenochka