…І вкотре на зорі ми пролистаєм казку
Про Зло і про Добро, і про малих людей,
Як в осінь літній ліс мінятиме окраску,
І що про рух Землі домислить Галілей…
На відстані Життя все повториться знову –
Від танення льодів й малюнка на стіні…
Я ж тільки – про Любов, Її всесильну мову –
І про слова чудні́, не спалені в огні…
Із попелу верби душа моя востане,
З пошерхлого листка посіються рядки –
Тендітна й молода у променях осанни
Із покликом орла і тремом осоки…
Небесна і земна – у травах і у цвітті,
В купальському вінку і льолі надлегкій –
Прокинуся колись у щебетливім літі
І розгорну ущент розписаний сувій.
А там – усе моє – і тепле, і болюче,
І мамин щедрий сміх, і ялтинський прибій…
А там уже і Львів… і Устиня співуче –
І липа у вікні… а з нею й буревій…*
Бурлить моя ріка – і над провалля хижі,
Над тя́жбою громів, що б’ють із висоти –
Ця розкіш чи мана – ота тяга́ до віршів,
Ця розкіш чи мана – осягнення мети.
Як солодко вмліва на липі сіра пташка,
Як затишно гуде старенька в хаті піч.
Доцільні в цім житті тварина і комашка,
Так буде і колись у поступі сторіч.
…Знов сонечко встає ласкаве і могутнє:
У вирі часовім спинися щастя мить!
На проміжку Життя з минулого в майбутнє
Я лишу по собі лиш серце, що горить!..
(Зі збірки, що кладається [b]"Туга за Єдинорогом",[/b] 2017)
(Увійшов у двотомник [b]"Сонцетони.Тон Перший - Поетичний".[/b] - Львів: Сполом,2016)
[i]*[b]Увага! [/b]Сьогодні наша 500-літня липа графів Замойських, пошарпана буревієм 2008 року, черговий раз нагадала про себе - о 5.55 обвалилася велика гілка крони з гуркотом і шумом. Долю переполовиненого стовбура і частини крони будуть вирішувати у найближчі дні.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749087
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.09.2017
автор: Сіроманка