Удовине жито
Обсипається,
Доля з удовиці
Насміхається.
Удовина хата
Плаче, горбиться.
Удовиця, наче
Тая горлиця.
Удовині ночі
Ой довгесенькі,
Донечка й синочок
Ще малесенькі.
Удовині коси
Шовком падають.
Слізоньки – не роси
З очей капають.
Удовині сльози
Течуть річкою,
Кличуть її доню
Всі Марічкою.
Виросте дівчатко те
Стане мрією
Пару зустрічатиме
Вже Марією.
А синочок-сокіл,
Весь у батечка,
Виросте високим –
Видно змалечку.
Удовине жито
Не обсиплеться
Матінка на діток
Не надивиться.
19.05.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749039
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2017
автор: Ганна Верес