На тихій вулиці у безкрайній темноті,
де Світила забавлятись між собою
стояла у червоній куртці - ти
й чекала на автобус разом зі мною.
Ти стояла та чекала так красиво,
що мої очі ще не звикли до прикрас
позаду мене в небі загриміли квантові вітрила
і надходив в душу ледь відчутний бас.
Твої очі з вигляду затемнені від телефону,
що безперервно рухались по чудесам
ти замерзала, я відчував собою,
тому як замерзав я сам.
А вулиці тим часом потемніли,
а світлом миті був твій телефон,
що міцно у руках тремтів,
коли побачила ти мій смартфон.
Ти опустила та поставила в кишеню,
а він без помочі все вібрував та вібрував
й потім підійшла до мене так повільно,
де я тебе в твої ж уста й поцілував.
Ця мить була єдиною прикрасою,
яка сподобалась мені за все життя,
а потім ми у двох переливались фарбою,
де залишали за дверима злі виття.
Ми сиділи на дивані разом з нардами,
де бачив я, яка вона щаслива,
а наші діти перед каміном забавлялись картами,
за вікном у вирі світла прогриміла злива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2017
автор: Arthur Savchuk