Пам'яті Костя Єрофєєва...
Чому нас так нерівно та стоїчно
Від цього світу віддаляє смерть?..
Одні – живуть у нашім серці вічно,
А інші – йдуть назавжди звідти геть?
Одних – немовби віск, пензлем по древу
Серед сторіч розмазано на ніц,
А інших – так чуттєво і так ревно
Боронить памˊять на кордонах сліз?
Святе питання. Вічне і Незмінне.
Без відповіді і простих шляхів.
Все просто: він в душі був українець
І Україну в серденьку носив...
Лилася пісня, молоком з цеберка,
Світа́нковим стелилась серпанком!
І зеленіла, ніби та смерека,
Під татовим і маминим вікном.
І напувала, й серце окриляла,
Летіла, звала, кликала в життя!
І – обірвалась... на півслові обірвалась,
Поринувши в далеке небуття!
Святе питання. Вічне і незмінне.
Без голосіння, болю, зайвих слів...
Чому ж у безголос ідуть із України
Так рано, ті, хто так її любив?
©Тетяна Прозорова
Відеоряд пісенної творчості Костя Єрофєєва:
https://www.youtube.com/watch?v=7-5b_WGC-9A Мамині яблука
https://www.youtube.com/watch?v=jZjwnetR65E Пане полковнику
https://www.youtube.com/watch?v=U2ecuMskQJo Ніч пукпурових вогнів
https://www.youtube.com/watch?v=Qv-26x82HtA Дощ
https://www.youtube.com/watch?v=tpYDTwHPljA Марш УНСО
Легіонер доріг війни та кохання ...
Не знаю, чи згадують сьогодні це імˊя на «Інтері», де він був редактором регіонального відділу, чи багато патріотів згадають його, як автора і першого виконавця «Маршу УНСО»- часто чую серед них думку, що ця пісня народна, або взагалі авторство приписують іншим виконавцям..., не можна, щоб Людина такого масштабу безслідно згубилась в лабіринтах нашого буття! Слова з його творів стали крилатими й справді, народними. Достеменно можу лиш сказати, що друзі ревно бережуть про нього памˊять і передають іншим, і це так несправедливо, що цей надзвичайний митець покинув нас в розквіті своїх літ!
Ще за життя Кость Єрофеєв став легендою українського андеґраунду. Гадаємо, завдяки непідробній щирості всього, що він робив – це стосується не лише виконання пісень, а й його громадської, життєвої позиції в цілому. Що не кажи, наприкінці 80-х (та і взагалі) далеко не кожен українець ризикував бути українцем свідомим.. Кость про це не просто говорив – так жив, про це співав. Отже – говорив з тисячами. Говорив-співав – добре, гарно, зрозуміло, чесно.
Він був одним з організаторів студентського товариства «Громада», учасник гурту «Рутенія» (соліст та клавішник).Після розпаду «Рутенії» у 1992 р. займався журналістикою. Був редактором регіонального відділу на телеканалі «Інтер», журналістом кількох друкованих видань. В останній період життя — редактором на сайті NEWSru.ua. У 2001 р. випустив сольний музичний альбом «Легіонер. Дорогами війни та кохання».
Помер на світанку 25 серпня 2008 р. Причина — зупинка серця.
Кость Єрофєєв....був би моїм ровесником...надзвичайно талановитий співак, поет, журналіст...красива людина тонкої душі і палкий патріот України, для нас в памˊяті він назавжди залишиться славним Легіонером.
І, коли відчуєте, що душа уже може прийняти – просто відкрийте його музичний альбом «Легіонер. Дорогами війни та кохання». Послухайте «Мамині яблука», «Дощ», «Ніч пурпурових вогнів», «Марш УНСО», інші...Просто послухайте. І ви зрозумієте, чим так вражають його твори: в них і глибока народність, і сучасний біль, і аристократична вишуканість, і надзвичайна мелодійність, і бойовий запал...в них мамина молитва і велика занепокоєність долею Батьківщини. Людина, від якої нам залишилось стільки теплого людського Світла, воно й зараз відчувається й світить крізь роки..
Просто вслухайтесь...вслухайтесь душею в слова і мелодії, які обіймають декілька поколінь, і , можливо тоді десь на якихось вимірах, хоч трохи почне ясніти відповідь на питання, над яким бˊються і ніяк не розгадають наші друзі і вороги: то що ж то за народ такий український, нездоланний і надзвичайний і в чому ж його сила?
Згадайте! Кость Єрофєєв, унікальна сторінка української сутності....пішов з життя 25 серпня 2008 р. у віці 42 років...і помоліться...
©Тетяна Прозорова
м. Кривий Ріг
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748980
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2017
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)