Коли зненацька осінь дощова
прошиє простір ниткою сумною,
порозмовляй, благаю я, зі мною,
мені потрібні ніжності слова.
Втомилася складати дні пусті
у сірий, невиразний візерунок.
Зміни моєї дійсності малюнок,
щоб стали фарби сонячні, жаркі.
Лягла самотність в душу тягарем.
Порозмовляй, бо пропадаю в тиші.
Скажи слова, що всього головніші,
допоки на землі ми ще живем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748872
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2017
автор: Денисова Елена