Відлітають у небо ластівки,
Ще здавалося і не час,
Тільки сонцем набралася осінь
І достигнути б їй ще трохи
У дощах.
Поспішають у вирій ластівки,
Перші кинуть на сірість днів,
Нагадають що холод босий
Вже стоїть за порогом
Снів.
Невмолимі ознаки осені
Відчитати готова я
Не знайду вже блакитну просинь
Не прийде крізь полотна
Злив.
Не достатньо вже світла теплого,
Ще не час погасити день,
За лаштунками неба змерзлого
Тихо й сумно так
Нітелень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748844
Рубрика: Верлібр
дата надходження 02.09.2017
автор: Траяна