* * *
З дитинства мріяв про свободу
Думок і слів, любив природу.
Вода найкраща – із криниці,
Яскравим сполохом зірниці
Заклали в серце мить горіння,
Навчили вірити в терпіння.
Хлопчина прагнув мати силу,
Щоб злет майнув багатокрило.
Пірнув у вир життєвий човен,
Лишив на згадку добрий спомин.
Військова справа – шлях одвічно
Почесний, справжній, чоловічий.
Пізнав суворовське сумління
Та доля вирвала служіння.
Укрили небо випадково
Хмарини темні, наче змова.
Роки не треба гайнувати,
Свобода рве у душах грати.
Обрав дорогу без погонів,
Не знав жорстокості законів.
Пройшов сміливцем перешкоди,
Хоча зустрів численний подив.
Державу знищили дитинства,
Лишили землю материнства.
Живу на світі чорно-біло,
Чекаю сонечка... щоб сіло.
Стомився розум від спекоти,
Зігрів кохання ніжний дотик.
2009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748718
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.09.2017
автор: Петро Корнійчук