можливо снам властиво розквітати.
бо тане сніг із відчаю, повір
у те що ти, поранений літати,
життям ще зможеш мріями до зір...
чого то так, затискуєш долоні,
в таємний із надії талісман.
у сумнівах, в нестерпному полоні
блукатимеш, ятрючості туман...
бо я тону у визвольному крику.
ти слухай своє серце і повір
що сни пророчі щастями великі
ти тільки дотягнися своїх зір...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2017
автор: Квітка))