[i]Над твоїми лопатками колись були крила.
А тепер тільки шрами, хтось зрізав мабуть,
Може той, кого вперше, здавалось, любила.
Зрізав раз, а вони вже й повік не ростуть.
Хоч ти й знала, без крил можна також літати.
Та хотілось на крилах літати до неба.
Ти раніше хотіла весь всесвіт пізнати,
А без крил не схотіла, не було потреби.
Потім час з перепонами мчався чимдуж,
Не до крил тобі було тоді, бо життя
Лиш хватало за шию, душило, мов вуж,
І брехня, і брехня, всюди була брехня.
Вже давно погоріли прокляті мости.
Ти піднялась давно із розбитих колін.
І не просиш про крила, і не пишеш листи.
Ти щаслива й без крил, не злякалася змін.
У безкрилих буває щасливою доля,
У крилатих не завжди... і все навпаки.
Ти ж бо знаєш, коли б моя воля.
Я б віддала тобі всі життя пелюстки.
31.07.17[color="#769400"][/color][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748620
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2017
автор: Анна Януш