...Його голос переможно нісся по моїй крові до серця,що мріяло заполучити цей скарб довічно.Його голос рокотав,клекотів,звитяжничав
наді мною і скільки в ньому було зухвальства,шаленого наскоку нагора і
всього,над чим я мліла.От саме за це я й полюбила його!
Бо так люблять тільки на війні і тільки молоденького солдатика,у якого вже все позаду,а попереду-лише смерть.Мені не наслухатись його голосу
н і к о л и,хай каже що-небудь і я буду вірить...Я знаю,що він віддасть
життя за мене,і що я його втрачу...Все,як на тій війні.
Який же він...Один.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2017
автор: Вікторія Коваленко