* * *

Думаєш,  вчепишся  в  небо,  як  стане
Десь  голосити  принишкле  пташа?
Виросте,  дасть  і  не  раз,  відкоша.
Не  поспішай  злу  співати  осанну,  -
Влучить  самотність  -  безлика  лівша,

Кине  з  кадила    ядучого  диму,    -                    
Бо  не  горіти,  як  спалена  вже.
Може  надію  коли  й  запряжеш,
Не  хомута  накидаючи,  -  схиму?
Довго  не  мнись,  -  божевілля  ірже.

Випусти  марення  на  пасовисько,
Сонячні  леза  затиснуть  туман.
Скривджене  зерня  зійде  крадькома,
Лагідне  небо  нахилиться    близько,
Кине  веселку  -  заплаче  пітьма:
"Щезни  навіки  заброда  німа..."

25.08.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748541
Рубрика:
дата надходження 31.08.2017
автор: Ліна Ланська