Україно нещасна моя.

Тремтить  рука  моя  й  перо,
Без  оголошення  війни.
Три  роки  рівно  в  це  число,  
Лягли  кістьми  твої  сини.

А  обрій  плакав  і  стогнав,
Ричав  Диявол...  Сатана,
Звіриний    зговір  місце  мав.
На  діток  падала  “стіна”.

Зі  сходу  лізли  табуни,
Вмивали  в  крові  Ілловайськ.
Добавив  смуток  сивини,
“Брат  дарував  нам  аусвайс”.  

За  що  Україно,  за  що...
З  якої  ж  Матінко  вини...
Моя  ти  свічечко  -  свічо,
Нема  спокою  з  чужини.

Злилися  змії  і  шайтан.
Іудін...  Коган...  для  біди,
Щоб  цвіт  донищити...  Майдан,
В  пітьмі…  домовились  ж.ди.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748464
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2017
автор: Миколай Волиняк