І так далеко зовсім й дуже ти.
Сміються дні на старому порозі
Отої туги, болі й самоти,
Що вичекать тебе ніяк не в змозі.
Говорить серпень, що тебе знайде
В минулім році там, де ти згубився.
Сам курить люльку й завтра упаде
В минулий час. Нащо б він ще згодився?
А я навчилась з іншим пити чай.
А я йому так щиро посміхаюсь.
Я з ним щаслива... Тільки... Трішки знай :
Так, як тобі - йому я не зізнаюсь.
Ти не любив... Про це вже не дізнаюсь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2017
автор: Відочка Вансель