[i]Як не було ще нічого: буття й небуття, ні етеру, ні неба,
що покривало усе те, чого не було ще?
Де було скрито таємне? У хвилях? В безодні?..
В думці міркуючи, мудрії ріші почули той зв’язок,
що то єднає буття з небуттям. Але де ж був той промінь,
що то побачили ріші? Чи був він вгорі, чи в безодні?..
Хто ж нам повідав те, звідки взялися світи всі безкраї?..
Хто ж може відати, звідки пішло все? Хіба тільки Той Сам,
з Кого повстали безкраї світи...
Він певне знає усе...
«Риґведа», 10.129 у перекладі Лесі Українки[/i]
Буття Його вічне. Початку у Нього немає.
Початок усього є Він. Все походить із Нього.
У всесвіті все, що було, є і буде, Він знає.
І справжнє знання — це є слово Його, слово Бога.
Первісна причина є Він. Він незнаний є свідок.
Він є таємниця усіх таємниць і загадок.
Із Нього одного струмить все існуюче світло.
Він — чиста любов, і краса, й досконалий порядок.
Він просто існує. І просто Його існування
Є радості й щастя для всіх джерелом невидимим.
Його щоб побачити, треба нам користування
Очами духовними, бо для оцих Він незримий.
Щоб чути Його, потребуєм духовні ми вуха.
Щоб з Ним спілкуватись, ми маєм одухотворитись,
Духовна любов нам потрібна, крім зору і слуху.
Для цього потрібно духовно нам перетворитись.
Його щоб пізнати, ми стати всі маємо ріші —
Людьми отакими, духовну реальність що бачать,
Що чують, сприймають Його в серця власного тиші.
Тож ріші не просто «мудрець», а й «святий» також значить.
Тоді ми побачим, що час, у якому нічого
Ще не існувало у всесвіті: неба, етеру
І навіть буття й небуття, — завжди сповнений Бога.
Тоді ми побачим духовну небачену сферу.
Тоді ми зрадієм і будемо схожі на того,
Хто перш був сліпим і ніколи перш світла не бачив,
А це означає насправді — не бачив нічого.
Де світла не видно, там інше не видно тим паче.
Лиш бачачи Бога, ми бачим себе і все інше.
Інакше не бачим нічого ми, нам лиш здається.
Так само сліпий і глухий серед темряви й тиші,
В яких він ув'язнений, тільки в уяви вдається.
Лиш бачачи Бога, ми можем усе розуміти,
Бо тільки в зв'язку з Ним лише все стає зрозумілим.
Лиш служачи Богові, ми починаємо вміти
Так жити, щоб наше життя було добрим і милим.
[i]31.03.2015
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748424
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.08.2017
автор: Петро Рух