Плачуть вікна, умиті дощами.
Вербою плакучої осінь між нами.
Краплі дощу наздоганяють одна одну,
вони розігралися не на жарт,
сіро, похмуро, нічого не видно,
тому на Душі тужливо і образливо.
Барабанний дріб по даху,
все уповільнено навкруги і тихіше.
Углиб себе заглянути хочеться,
як там поживає моя самотність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748399
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2017
автор: Svitlana_Belyakova