Я літо довела́ вже до межі,
Ще пару днів, і час обом прощатись.
Воно – назад в крутому віражі,
А я - у осінь, в прохолоду м'яти.
«Вернусь до травня - в юності розмай,
Де сад буяє, птаства ранній щебет».
Кивну йому: «Ну що ж тоді. Бувай!
Не знаю, правда, як тепер без тебе.»
А літо усміхнеться: «Кинь сльоту!
Іще зустріну – прямо на порозі.
Ти душу лиш зимою загартуй,
Щоб не кришилась в подихах морозів…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2017
автор: Оксана Дністран