Хтось скаже нам, що ми тут не потрібні,
І що ми бачимо у тих старих віршах.
І крикне хтось: "Ви безталанні і не здібні,
А сірі будні просто тануть в ваших снах".
Хтось запитає нас: "Для чого ви живете?
Навіщо пишете і граєте все те?"
Я відповім: "Для вас життя поета
Не має значення, ідіть куди йдете"
І крикне хтось із заздрості шалено:
"Ви є ніхто і звати вас ніяк"
І громом ці слова докотяться до мене
На серці залишаючи пекучий знак.
Я гордо відповім, як гляну в ваші очі:
"Хто дав вам право осуджувати нас".
І ви відступите в бажанні неохочім
Повернетесь в лещата сірих мас.
Так що ж ми бачимо у тих старих віршах?
У їхньому звучанні нам значно легше жити.
Ми пишемо - бо сутність у словах.
Це сенс життя і вам нас не змінити.
12.06.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748333
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.08.2017
автор: Володимир Ухач