Я маю небо, маю крила,
Я маю Всесвіти в собі.
Ще вчора вовком голосила,
Що не кохана я тобі.
Ну, не кохана. Відпустила.
Нікого в душу не впущу,
Такого, що не має сили
Веліти падати дощу.
Бо дощ - не стілечки краплинки
Й цілуночки всіх Янголят.
Це ніби Боженько в торбинки
Листи нам вклав. І із крильцят
Майструю я драбинку в зорі.
Ти дім мені збудуєш там?
Співали Янголи у хорі
На небесах сьогодні нам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2017
автор: Відочка Вансель