Старезне місто на ріці Остер –
Колись Ніжатин, а пізніш – Уненіж,
Як Ніжин знають всі його тепер,
Тут стиль сучасний зі старим – впереміж.
Він літописно – славний у віках:
З часів Русі відомий українцям,
У благодатних сіверських краях
Здавна селились греки й ассірійці.
Ще й досі пам’ятає ті часи,
Як містом був торговим, благородним,
Шляхів – пересіч, між боліт – ліси,
Ріка Остер – глибока, судоходна.
Була фортеця, Ніжинський свій полк,
А на гербі – сам Юрій Змієборець,
Що знав у війнах, безперечно, толк,
Та був для міста – вірним охоронцем.
Та все ж не раз зруйнованим було:
Перш – половці, пізніш – війська московські
Палили місто у боях на тло,
Пізнало руки польські та литовські.
Цей град і Магдебурзьке право мав,
Та занепав помалу безнадійно,
Коли позбавив цар указом прав,
Став тихим, сірим, чисто провінційним.
Наразі в нім – нелічено церков:
Дзвіниці сяють, наче наречені.
Як історично склалось, на Покров
Торговища проводяться шалені.
Маленьке місто, в зелені садів,
В базарні дні бурхливо оживає:
Тут купиш все, що навіть не хотів,
Рясніють ятки щедрістю врожаю.
Раніше ярмарків було аж три,
Ще й гомоніли тижнів десь із пару,
З усіх усюд привозили дари
І цілий центр ставав одним базаром.
Вславляли Ніжин Гоголь і Бернес,
Плекав чимало він талановитих,
На кожнім кроці – пам'ятки чудес.
Ну як це місто можна не любити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748273
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 29.08.2017
автор: Оксана Дністран