Слова, поглинуті стінами,
Наче роса - мохом;
Постали перед руїнами,
Відтягнули епоху
Їх забуття;
Імені -
Викреслення зі списків.
Не спопелили, як думалось -
Висвітлили!
Здалося, краплі достатньо
Ласки живильної;
Не надихнули, так сталось -
Ви-живили;
Відомо тепер, як Фенікс
Постає з попелу;
Як давно колись
Альфа
Доповнила Омегу.
Так по спіралі тОнкій
Колеса - марного -
Долі - по кромці, гостро
Знову співпало щось,
Запустивши чи маятник,
Чи -
безлику пружину,
Врешті, бо час гаяти -
Не заслужили.
Так випадкові гості -
Не випадковості;
Те, що влаштовано просто -
В нас успадковано;
Плюс і мінус; баланс;
Вічна гармонія.
Що повернулось до нас,
Знову від нас пішло..
А поверталося, щоб
Нас привести кудись,
Тихо збурити кров,
Загартувати міць,
Синтезувати те,
Що було прохане:
Саме так ви приходили -
З новою епохою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748265
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.08.2017
автор: Катерина Трач