Я тихенько всі двері в наш дім зачи́ню,
І нехай світ залишить нас у споко́ю,
Я знайду сто одну важливу причину,
Щоб сьогодні зостатися вдвох із тобою.
Із старого, побитого часом паркету
Проростуть дивовижні смарагдові трави.
Ми удвох. Я докурю твою сигарету,
Ти доп'єш мою вистиглу ранішню каву.
Ми не бу́дем слова промовляти голосно,
Не буде́м спілкуватися навіть жестами,
Через штори проникнуть сонячні полоси,
Ти мене ними будеш пестити.
Ми і простір, і час назавжди переплутаєм,
І епохи в хвилинах коротких розчинимо,
І якщо хтось у двері раптово постукає,
То не гнівайтесь. Ми не відчинимо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748219
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2017
автор: Lara Mon