[i] Не пойду в город богатий.
Я буду на полях жить,
Буду вік мой коротати,
Где тихо время біжит.
Города славни, високі
На море печалей пхнут.
Ворота красні, широкі
В неволю горьку ведут.
Григорій Савич Сковорода[/i]
Бронежилет під головою
Замість подушки уночі,
Патронів скриня поруч, зброя.
Готую їжу на печі
(Бо я є вегетаріанець,
Тож з іншими я тут не їм).
І напхано гранат у ранець.
ВОГи1 під ліжком під моїм.
Просте життя іде на користь:
Піднесені стають думки,
Не настає ніяка хворість.
Отак живуть чоловіки.
Аскеза треба чоловіку,
Щоб мати сильні розум, ум.
Аскеза (звісне це відвіку)
Є джерело великих дум.
І зовсім необов'язково
Людині їхати сюди,
Щоби знайти життя казкове,
Де скрізь аскеза є завжди.
Життя в селі — ось що найкраще.
Тож закликаю я усіх
Покинути бетонні хащі
Та жити просто і в красі.
Бо у містах людина гине —
Вона гріховною стає.
Міста є пастка для людини,
Міста у пекло брама є.
_____________________________________
1 Боєприпаси для підствольного гранатомета
[i]27.03.2015
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748092
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2017
автор: Петро Рух