Знудило...певно від присмаку меду
В кожному, болем народженім, слові.
Бал НЕДОрим, - у набридлій любові
Знову загрузло приречене НЕДО...
Все йому муляє, як не харизма,
То безталанності мовні ознаки.
Десь же зимують омари, чи раки,
Доки не виловлять, хай і запізно.
НЕДОсмакує, - закинуть подалі,
Хто розбереться, де кращі, де гірші?
Завтра, як вежі, піднімуться інші
Крутяться ж рими, як НЕДОпедалі.
Гострі, як лезо, бо колють, як шило,
Цвяхи вбивають!.. коли вже залишать
Нівечить душі отим НЕДОвіршем?
Господи, дай мені хоч НЕДОсили
Витерпіть згіркле, скалічене схоже,
Словоплетіння хай непоказного,
НЕДосконалого, сірого...МОГО!
Серцем малюю, не вміючи, Боже!
Знудило вже, чи ще знудить, не знаю.
Що не напишеш, назвуть бур"янами,
Зріжуть під корінь, посіяне нами,
НЕДОдивившись, - стежина до Раю
Онде, над прірвою щулиться, скраю.
26.08.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748045
Рубрика:
дата надходження 27.08.2017
автор: Ліна Ланська