[color="#991435"][i]Буває, що часом не можу боротись.
Добиватись, доводити щось і комусь.
Йти по склу, спотикатись, до крові колотись
І триматись, боятись, що в прірву зірвусь.
Інколи не вистачає сили,
Кудись запал зник і вогонь погас.
Чомусь було важко і завжди гнітили,
Чомусь і тепер так ненавидять нас.
Тут вічна дилема, та що ж говорити,
Де осуд, насмішки, погрози, ганьба.
Хіба не коханих можливо любити!?
Чи може терпіти? Весь час, все життя!?
Так просто сказати: "покинь, не кохай"
Так просто... Насправді ж, як вирвати душу
Почала так рано боротись... Нехай!
Та, мабуть, повіки боротися мушу.
24.05.17
[/i][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747679
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.08.2017
автор: Анна Януш