Забути… за…бути…
Й тепер якось бути
треба,
бачиш, як без тебе…?
Дерева вниз головами
без стебел…
Чуєш, як без тебе
пусто за словами…?
Ночі – сни не з снами,
й вже не вслід за нами,
а між на…ми,
й ми на Ви,
й хто винен…?
День стає сивим,
а я безсилим,
без тебе
ребра
не втримують
серце діряве…
А я не втримую,
й втікаю в нікуди,
хотілося б все забути…,
та уже не за…бути,
бо ти…
ти…
…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2017
автор: Матвійчук