Немає незалежності, не світить,
Зі сходу шле дарунки вічний брат.
Снарядами нам визначив ліміти…
Гад вирішив нас зменшити у крат.
Чи незалежні ми… я ще не вірю,
При владі «засмальцьовані» ж.ди.
Що над Украйною повісили сокиру,
Нащадки знавіснілої орди.
Та вже гуде в Дніпрових кручах,
Небесна сотня святить шлях з гори.
Моя Украйна вічна і живуча…
Тріпочуть ЖОВТО - СИНІ прапори!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2017
автор: Миколай Волиняк