Ніч вже майже минула , а я знову не сплю.
Знову думи мої не дають мені спати.
Знову душу я ними краю свою.
І не знаю, де відповідь взяти?
Я гадала - в житті майже все я зробила.
Збудовано дім і садок біля нього цвіте...
Вже доросла донька і онука росте...
Маю гарну роботу... А воно все не те...
Докучає мені запитання одне -
Що ж мене заставляє писати?
Ну навіщо це все, що воно не моє?
І чому ж я повинна ночами не спати?
Я даю собі слово , що писати не буду.́
Що виходить не гарно, що виходить не так...
Але знову до мене та Ліра приходить,
Подає мені руку... Може то якийсь знак?
Серпень 2017рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747478
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.08.2017
автор: Zoja