Скільки ще трапиться перипетій!
Досить – вчасно не перепитати...
Порепетуй. Потім перепотій.
Розірвися гучніше петарди!
Прорепетируєш каверзну роль.
Знову реперні крапки проставиш.
Раптом у спину вистрілює троль –
трупоїд інтернетних ристалищ!
Згодом прокинешся десь в реп'яхах.
Маячню пролепечеш знічев'я...
Думку вздовж, впоперек перепахай
скрупульозним кайлом казначея!
Глянь на порепані тропи долонь!
Певно, час уже баньки протерти?
Во́ди залили твою оболонь.
Хто ти? Нащо ти? Звідки ти? Де ти?
Реп не спасе. Редька також гірчить.
А довкола – гієни, пантери.
Все верещить і регоче, гарчить!
Дармовиси поперли в партери!
Серед сердитих сатрапів стовбич,
розплітаючи перипетії.
Певно, як Бог клав думки всім в торби,
то твої – з ляку перепотіли...
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747477
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.08.2017
автор: Олександр Обрій