Я помовчу, послухаю дощі.
Вони такі промовисто-речисті,
Сповзають склом, неначе мед з вощин,
І дріботять морзянкою у листі.
Я так люблю їх плавно-мірний крап,
Лунку говірку - гомінку, невпинну,
Та серпень охолодженням заслаб
І при мокві сумує безпричинно.
Я помовчу. Хай виллється усе,
Що в небесах набралося за літо,
Полегшає, вітрами рознесе
Перисте хмаровиння розмаїте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2017
автор: Оксана Дністран