Чекає ще старенька мати,
Додому мушу, ще прийти.
Йду навпрошки до свої хати,
Десь тут полишив, я сліди.
Зірвалась музика на прузі,
В солодкім мареві дроти.
Озвались дзвоником в ярузі,
Запахли солодом меди.
Звучить мелодії соната,
Понесли птахи на плечі.
В запруді річки потерчата,
Полощуть ряску в молоці.
Іду, біжу, лечу до хати,
Шовковий стелиться миріг.
А там... давно чекає мати,
Свічею стану на поріг.
Дитячим спомином багата,
У сон солодкий загорта.
Найкраща в світі, рідна хата,
Я... звідси вилетів з гнізда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747350
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2017
автор: Миколай Волиняк