Вишиванку свою одягну.
Я її сама вишивала.
Ой красива ж вона! Ой весела вона!
Вишивати навчила мама.
Сонця промені тут в чорнобривцях ясних,
квітнуть мальви матусині пишні.
Соловейко співає в розкішнім гіллі,
під вікном, у садку на вишні.
А в вінок я вплету ромашковий цвіт,
запашного любистку та м'яти.
І волошок блакить, колосків золотих
із пшеничного поля... Багато!
Ще прикрашу вінок свій, барвистий, ясний,
ніжним гроном рясної калини.
Звеселить увесь світ маку ніжного цвіт.
Я - дочка України!
Веселись, краю мій! Дорогий ти мені
днями ясними, світлими ранками.
Особливо люблю я тебе, рідний мій,
коли квітнеш ти вишиванками...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747212
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.08.2017
автор: Надія Башинська