Свистять над нами гострі канчуки́,
На горизонті хмари, мов химери,
Ми вже забули, за які гріхи
Прикуті ланцюгами до галери.
Над морем стелиться, мов молоко, туман,
Ворожі щогли пильно нас чатують,
Та є наказ іти нам на таран -
Наші життя нічого не варту́ють.
По палубі катається кальян,
У капітана очі божевільні,
В його руці кривавий ятага́н,
І віддає команди він дибільні.
Б`є в барабан кремезний яничар,
Ми на дубові весла налягаєм,
Ще мить – і ми відчуємо удар,
Ще мить – і ми надію поховаєм.
І канчуки́ шматують нам лице,
Як па́зурі безжальної пантери,
Бо ми – невільники, і в носі в нас кільце,
Раби жовто-блакитної Галери!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747151
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.08.2017
автор: Роман Лілея