1.
- А хто ти така,щоб я перед тобою ставав на коліно?
- Жінка, яку ти обираєш для життя
- Але ж і ти мене обираєш…
- То стати на коліна мені? І запропонувати тобі обручку?
- Навіщо такі крайнощі. Ти ж розумієш, то все зайве, люди видумали собі, щоб цікавіше було жити. А мені з тобою і так цікаво. Обов’язково бути, як всі? Як хтось придумав? Я тебе люблю і ти це знаєш. Чи потрібні нам зайві підтвердження? Аби, як в усіх?
- Не знаю, що тобі сказати.. У мене не було такого досвіду. А в тебе був. Ти вже робив таку спробу. Добре, добре, не сердься, я не буду більше про це нагадувати.. Почнемо спочатку…
2.
– Ну от.. все позаду. .. Чого сумна?
- Знаєш… а мені все-таки хотілось білого плаття і щоб всі близькі та рідні були поруч
- Не вигадуй. Ми разом. Тепер вже офіційно. Все добре. Навіщо нам хтось Ну,поїдемо до них в гості…
- Та поїдемо..
- А плачеш чого?
- Не знаю…
3.
- Привіт. Чого мовчиш?
- Ти на годинник дивилась?
- А, он воно що.. Ми зустрілись перший раз за 15 років після випускного. Дехто їхав з іншого кінця світу, щоб побачитись Невідомо, чи буде ще така зустріч, чи живі будуть вчителі..
- Мені байдуже.
- Ні, ти скажи, що тебе хвилює? Ти ревнуєш? Бачу, бачу… Ну, перестань,що ти собі напридумував…Не хочеш говорити?. Гаразд. Я теж втомилась, поговоримо завтра.
4.
- Що знову не так? Чим я знову завинила? Не прибрала іграшки? А ти розумієш,що мені важко самій справлятись з двома.
Сиджу вдома? Посидь, побачимо, як в тебе вийде
Неуважна до тебе? Я вже й це чула. Допомагай мені, будь ласка, в мене залишатиметься більше часу і на тебе , і на приготування твоїх улюблених делікатесів… Дітям не вистачає спілкування з тобою… Знову невдоволено мовчиш, а потім будеш зриватися через якісь дрібниці.. Говори.. Ой…що ти робиш…
5
- Не вибачайся. Такі речі не пробачають. Це межа.
- Що хочеш від мене, аби знову мені повірила і простила?
- Нічого. Все треба було робити вчасно Я не так багато і вимагала. Поваги і розуміння…
- Ну ти ж мене знаєш, погарячкував, не стримався. У мене важка робота, вдома проблеми…Ці безкінечні кризи..
- Ага, а я живу в іншому вимірі. Дякую, що залишив живою
- Ну ,хочеш, я стану на коліна… Все,що скажеш. Не кидай мене. Я не зможу без вас…Поїдь до подруги, давай запросимо гостей, влаштуємо свято, або давай поїдемо кудись, добре відпочинемо, ти ж хотіла
- Так, але вже не хочу. Бувай…
6.
– Ало, говоріть… А, це ти.. Все нормально Працюю. Діти? Нічого, теж інколи дзвонять. А чого в мене питаєш? Скайпом користуватись вмієш? Та я не сміюсь… То ролик смішний зараз переглядала. Ну, чого не слухаю? Слухаю, говори…Звідки ти взяв,що мені не цікаво. Вибач, на мене чекають, людина зараз зайшла… Я передзвоню.
7.
-Ти мене зовсім забула. Могла б приїжджати хоч зрідка. Все-таки не чужі. Ну які формальності? Я просто хочу тебе бачити. Та що телефоном. Давай сьогодні повечеряємо разом. А завтра? А коли? Шкода…Бачив тебе з вікна машини. Гарно виглядаєш. Стаю сентиментальним. Згадував наші вечори .. Не треба про це…дурак був. Знаєш, дивлюсь , як у інших – онуки, діти, і вони, як в молодості. Разом.. і в горі, і в радості… Чого в нас , все не як у людей….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747119
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2017
автор: Анна Живаго