Я живу наодинці, не самотній усе ж,
В моїм серці, мов в клітці, ти, як пташка, живеш,
Свою долю лиху́ю поруч я забува́,
Свою пташку почую – і душа ожива́!
Не питай, моя пташко, чи та воля десь є,
Краще волі любої, там, де серце моє,
Бо свою грішну волю хто в цім світі шука,
Розпрощався з любов`ю, щастя він не зазна.
Тож радій, моя пташко! В тебе є рідний дім,
Як би не було важко, та ти в серці моїм!
Хоч буває до болю зазираєш в блакить,
Але в серці зі мною золота кожна мить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747091
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 21.08.2017
автор: Роман Лілея